Психологічна служба ліцею
Соціальний педагог Практичний психолог
Шпанчук Надія Василівна Раковець Оксана Миколаївна
Напрями діяльності працівників психологічної служби:
ДІАГНОСТИКА – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні;
ПРОФІЛАКТИКА – своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;
КОРЕКЦІЯ – усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки;
КОНСУЛЬТУВАННЯ – багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;
ЗВ'ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ – діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління;
ПРОСВІТА – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.
Для учнів
Дім (НЕ)безпеки (протидія насильству в сім'ї)
МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ (онлайн тест)
Національна дитяча гаряча лінія
Для батьків
РІВЕНЬ ТРИВОЖНОСТІ ТА ПСИХІЧНОГО НАПРУЖЕННЯ ДИТИНИ (онлайн тест)
Які ви батьки? (онлайн тест)
Підтримка батьків в процесі дистанційного навчання дітей
Для педагогів
Креативність та творчий потенціал вчителя (онлайн тест)
Для всіх учасників освітнього процесу
Індивідуальна онлайн консультація від професійного психолога чи тренера з емоційного інтелекту
Громадська організація "Ла Страда - Україна"
Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге (онлайн тест)
Права дитини
Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. Ця Конвенція (доступ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/789-12#Text) була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року.
Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. У цих статтях міститься 40 прав, які має дитина.
В Україні основні підходи до осмислення й реалізації прав дітей, визначених міжнародним та вітчизняним законодавством, змінилися. Це пов’язано з посиленням уваги з боку держави до інтересів дітей, удосконаленням механізму контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері охорони дитинства, розвитком інституцій соціально-правового захисту дітей та багатьма іншими факторами.
У нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивільного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими законами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім'ї».
Відповідно до Закону України «Про освіту» в Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Наша держава гарантує кожному громадянину право на отримання безоплатної правової допомоги. Для отримання такої допомоги варто зателефонувати за номером Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).
Важливо: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).
Офіційний веб-сайт системи Безоплатної правової допомоги (https://legalaid.gov.ua/).
Захист дітей від ризиків в Інтернеті
Варто пам’ятати, що все, що поширюється в Інтернеті – там і залишається. Матеріали дуже важко видалити чи змінити, тому будь-яке поширення власної інформації, у тому числі і в приватних повідомленнях, не є абсолютно захищеним.
Всі, хто можуть бачити опубліковані фото, також можуть їх завантажити або зробити скріншот та поширювати ці фото вже без згоди того, хто їх опублікував.
Ознаки ризикованої комунікації (що має тебе насторожити):
- людина випитує багато приватної інформації;
- запитує щось особисте, хоча ви нещодавно «подружились» (наприклад, «чи ти коли-небудь цілувалась/цілувався?»);
- просить зберігати «дружбу» в секреті, говорить, що цей зв’язок для нього/неї особливий;
- дуже емоційно коментує публікації. Потрібна обережність - не варто довіряти людині лише через безліч компліментів та коментарів;
- емоційно реагує на відмови - агресивно, образами або навпаки – виражає свою надмірну засмученість;
- звертається за допомогою, в тому числі просить вчинити певну дію (яка часто може бути небезпечною або образливою) чи перерахувати гроші;
- просить допомоги в обмін на певну винагороду;
- перепитує, хто ще користується твоїм комп’ютером/ноутбуком та чи знаходиться він у твоїй особистій чи у загальній кімнаті.
Хто може допомогти, якщо ти став жертвою насильства онлайн?
Дитина ні в якому разі не повинна самостійно вирішувати ризиковані ситуації, що трапились з нею у мережі. У будь-якій незрозумілій ситуації вона може звернутись до когось із цього списку:
• Батьки або особи, які їх замінюють;
• Старші брати та сестри;
• Вчителі;
• Соціальний педагог/працівник або психолог;
• Служба підтримки чи адміністрації соціальних мереж або сайту;
• Поліція; • Шкільний офіцер поліції; • Поліцейський, який проводить заняття в школі (ювенальна превенція);
• Кіберполіція - https://ticket.cyberpolice. gov.ua/
• Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті 1545 (далі обрати 3) цілодобово та безкоштовно;
• За психологічною підтримкою можна звернутися, наприклад, до психолога навчального закладу чи психологів Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Якщо певні матеріали, якими дитина ділилась в Інтернеті, були поширені для публічного доступу, слід звернутися до адміністрації або служби підтримки веб-ресурсу чи соціальної мережі із запитом заблокувати користувача та видалити неналежний контент.
Якщо дитина бажає анонімно повідомити про те, що трапилось із нею в Інтернеті – слід зателефонувати на урядову консультаційну лінію з питань безпеки дітей в Інтернеті 1545 або відвідати сайт https://stop-sexting.in.ua, де є можливість анонімно повідомити про матеріали, що зображують сексуальне насильство над дітьми, а також чатбот з алгоритмом дій - https://stop-sexting.in.ua/chatbot/ і https://t.me/StopSextingBot у Телеграмі.
Дитина не винна у тому, що стала жертвою, завжди винен злочинець!
ПАМ'ЯТАЙ!
Онлайн-інтерактив "БЕЗПЕКА В МЕРЕЖІ: ЛАБІРИНТ"
Запобігання та протидія проявам насильства в ЗЗСО
Насильство над дітьми – це фізичне, психологічне, сексуальне насильство або відсутність виховання та піклування про дітей батьками, особами-опікунами чи сторонніми людьми, які доглядають за дітьми. Насильство над дітьми може містити будь-яку дію насильницького характеру, нехтування, зловживання або нездатність, небажання чи невміння виховувати й опікуватися дітьми від батьків чи інших осіб, що призводить до фактичної або потенційної шкоди дитині. Може спостерігатися в сім’ї, у місці проживання дитини, на вулиці або в організаціях, школах чи громадах, з якими дитина взаємодіє.
Домашнє насильство – це один із різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім’ї), які мають тісні стосунки.
Що робити і куди звертатися якщо ви стали жертвою домашнього насильства?
- В екстреній ситуації дзвонити в поліцію (тел.102);
- Звернутися до мобільних бригад психологічної допомоги 0-800-500-335;
- Звернутися в організацію з протидії насильства в сім'ї (Ла Страда) – 116 123;
- За необхідності - звернутися за медичною допомогою;
- Урядова «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статті та насильству стосовно дітей за телефоном 15-47.
Булінг (цькування) - діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, також із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
.jpg)
Детальна інформація з питань булінгу для всіх учасників освітнього процесу за посиланням #STOP-buling
Кібербулінг, секстинг, грумінг, сексторшн, заборонений контент, спілкування з незнайомцями в соцмережах, шкідливі програми — це далеко не повний перелік, на який наражаються діти в Інтернеті.
Секстинг – це обмін власними фото-, відео- та текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж. Секстинг може бути частиною побудови довіри в онлайн середовищі, особливо між підлітками: “я надішлю тобі відверті фото, щоб показати, що довіряю тобі”. Але людина може зловживати такою довірою, про що підлітки не замислюються. Секстинг може бути частиною шантажу: “якщо не надішлеш фото, значить ти мені не довіряєш, тож давай розірвемо наші стосунки”. Трапляється, що юнаки та дівчата створюють в соціальних мережах групи з непристойними назвами, куди з помсти викладають інтимні світлини однолітків.
Онлайн-грумінг – це побудова дорослим/групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті. Зазвичай злочинці (або злочинні угруповання) реєструються в соціальних мережах під виглядом підлітків чи налагоджують контакт зі школярами в онлайніграх, через електронну пошту та ін. Діти можуть знати або не знати, що спілкуються з дорослими. Злочинці можуть додаватися дитині у друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед них таких, яким бракує любові та турботи вдома.
Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів чи грошей. Професійні злочинці оперують у соцмережах та месенджерах, а також у мережевих іграх. Жертвою сексторшену можна стати у будь-якому додатку чи онлайн платформі, через які можна надсилати фото та відео.
З метою реагування на подібні випадки, Урядом була створена цілодобова безкоштовна державна консультативна лінія за номером 1545 (далі обрати 3) щодо безпеки дітей в Інтернеті, на яку можуть звернутися діти, батьки та спеціалісти, які працюють з дітьми.
Якщо потрібна допомога, але важко розповісти дорослим, також можа звернутися на "гарячу лінію" за телефоном 116 111 (понеділок-п'ятниця з 12.00 до 16.00)
ПРОВИНА ВЦІЛІЛОГО
Сьогодні більшості українців, які виїхали за кордон або опинилися у більш безпечному місці в Україні, та навіть багатьом іноземцям знайоме відчуття провини. Цей соціально-психологічний феномен називають синдром "провини вцілілого". Цей синдром давно спостерігають при всіх авіакатастрофах, цунамі, виверженнях вулканів, війнах. Синдром «провини вцілілого» формується внаслідок пережитих подій, які стали причиною травматичного досвіду. Для цього явища характерне відчуття сорому та провини за те, що людина залишається живою, в безпеці у той час, як інші люди знаходяться в умовах, що загрожують їхньому життю. Провина — це не вроджене, а соціальне почуття. Воно виникає, коли в нас є переконання про те, як ми повинні себе поводити. І коли ми не діємо за своїми переконаннями, а бо діяди всупереч переконанням тоді й виникає відчуття провини. Усі почуття, які зараз у нас виникають, важливо усвідомлювати та говорити про них. Не пускайте на самотік свій стан. ЯК ВПОРАТИСЯ З ПРОВИНОЮ?
- Порада 1. Перш за все треба пам’ятати: ви ні в чому не винні. Не ви нападаєте на країну, не ви руйнуєте мости, будинки, розстрілюєте людей. Не ви в цьому винні.
- Порада 2. В першу чергу ми повинні рятувати і піклуватися про себе – це важливо! Добре спати, їсти щоб максимально бути в ресурсному стані.
- Порада 3. Щоб впоратися з провиною подумайте, що ви можете реально зробити. Якийсь перелік дуже практичних речей. Не ставити якихось надзвичайних цілей. Починайте з маленьких кроків. Щось реальне, що ви можете зробити і допомогти близьким, іншим людям, воїнам, країні.
- Порада 4. Якщо ви допомогли собі – ви маєте сили допомогти найближчим людям: вашим дітям, вашій сім’ї, а далі – вже й чужим людям, які з вами не пов’язані. Наприклад, бути волонтером, чи допомагати корисними порадами та контактами зі свого досвіду про те, як перетнути кордон, надіслати кошти ЗСУ, воювати на інформаційному фронті і т.д.
- Порада 5. Важливо в цей час спілкуватися з іншими людьми. Ви зрозумієте, що ви не одні в цих почуттях – сьогодні більшість українців та українок їх проживають.
- Порада 6. Особливо корисним є таке спілкування з рідними. Щоб зберегти близькість з рідними, шукайте можливість розмовляти з ними. Таким чином ви підтримаєте один одного.
- Порада 7. Важливо розподілити всі свої вміння і робити найкраще те, що ти можеш. І саме цими вмінням допомагати людям, Україні!
- Порада 8. Зверніться до психолога. Ви не повинні терпіти це відчуття провини. Фахівець допоможе від нього звільнитися та допоможе знайти вам спосіб бути корисними.
Профілактика суїциду у дітей та підлітків
Психологічна просвіта батьків і педагогів про аспекти суїцидальної поведінки
дітей та підлітків у порадах "Що робити"
! Що робити батькам:
- виявляти любов і увагу. Нерідко виявляється, що в благополучній сім'ї, де батьки занурені в роботу, дитина вчиняє суїцид, тому що "не догледіли"
- наповнювати реальне життя дитини сенсами
- дозвольте дитині приводити друзів до себе додому
- влаштовуйте вдома спільні перегляди фільмів (по черзі дитина і батьки вибирають кіно для перегляду)
- знайомтеся з музикою, яку слухає дитина
- говорить відкрито з дитиною про смерть і життя, і про суїциди в тому числі
- цікавтеся шкільним життям дитини, будьте уважними до історій, які дитина розповідає про інших і про себе
- запевніть дитину, що її оцінки - це не вона сама, її "неуспішність" - це досвід життя, а не програна ставка на життя, що сама вона - і є цінність, а обставини змінюються самі або під нашим впливом
- найважливіше - навчити дитину змалку розмовляти з вами. Потрібно придивлятися до дітей в підлітковому віці. Дивитися, в яких соцмережах вони сидят, з ким спілкуються, чим цікавляться.
Заходи, які проводить психологічна служба нашого ліцею, висвітлюються на нашій сторінці у Facebook
Питання стану психологічного здоров’я здобувачів освіти та їхніх батьків
У результаті військової інтервенції російської федерації до України, постало гостре питання стану психологічного здоров’я здобувачів освіти та їхніх батьків, що впливатиме на освітній процес у новому навчальному році.
Зауважуємо, що будь-які потрясіння в суспільстві, особливо такі серйозні, як війна, коли багато громадян України втратили рідних та близьких людей, житло, роботу,звичний стиль життя і продовжують перебувати у стані невизначеності - сприяють збільшенню випадків домашнього насильства. Суголосно до статті 1. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, між колишнім чи теперішнім подружжям або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Під час війни від домашнього насильства найбільше страждають традиційно вразливі категорії - жінки, діти, люди похилого віку, особи з інвалідністю, вимушені переселенці. Діти відчувають на собі подвійний вплив війни. Якщо у родині, де відбувається домашнє насильство, є діти - не варто тішити себе ілюзіями, що вони нічого не помічають й на них така ситуація ніяк не вплине. Діти все бачать, все відчувають, й нездорові стосунки між батьками можуть травмувати їх навіть більше за те, що вони побачили на війні. Дитина - свідок (або очевидець) насильства – теж постраждалий від домашнього насильства. Відповідальність за домашнє насильство несе кривдник із числа таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя. Згідно законодавства України за вчинення домашнього насильства передбачена відповідальність. Так, стаття 173² Кодексу України про адміністративня правопорушення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ) передбачає собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. Стаття 126¹ Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста пятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до пяти років, або позбавлення волі на строк до двох років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 )
Домашнього насильста можна уникнути, якщо жертва не буде мовчативертатися у випадках домашнього насильства: до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства; на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям; до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103; до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).
ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛіТКІВ
Підлітковий вік представляє перехідну стадію між дитинством і юністю - цей особливо складний етап психічного розвитку. Підліток в цей час особливо вразливий. Навіть легка іронія і глузування щодо його фігури, зовнішності або ходи викликають часто бурхливу реакцію, бо для підлітка надзвичайно болючою є думка, що він смішний і безглуздий в очах оточуючих.
Батьки! Будьте більше друзями, ніж батьками. На цьому етапі дуже важливо, щоб ваша дитина усвідомила, що ви любите її та дбаєте про неї. Замість того щоб виносити догани за помилки, продемонструйте підлітку, що ви розумієте ситуацію й завжди готові його/її підтримати. Це одна з найкращих порад щодо виховання підлітків, яку вам варто прийняти.
Як реагувати батькам на самоушкодження підлітків
Самоушкоджуюча поведінка у підлітків. Коли бити тривогу? Які фактори ризику такої поведінки?
• Сам підлітковий вік, який ставить багато завдань перед незрілою психікою підлітка, є кризою ідентичності.
• Низька самооцінка.
• Булінг в школі.
• Сензитивний тип темпераменту.
• Імпульсивність, нездатність давати раду емоціям.
• Межовий розлад особистості.
• Депресія.
• Тривожні розлади.
• Посттравматичний стресовий розлад. (ПТСР), дитячі травми.
• Порушення харчової поведінки і т.д.
• Складні стосунки в сім’ї.
Які наслідки самоушкодження?
Виділяють позитивні і негативні. До позитивних відносять: швидке зменшення емоційної напруги, вихід з «емоційного оніміння» (коли нічого не відчуваєш) та інтенсивна реакція оточення (близькі налякані, відразу звертають увагу).
До негативних наслідків відносять: залежність від цих дій (це як протоптана доріжка в головному мозку, чим більше робиш, тим більше хочеться «по ній ходити»), сором, страх показати своє тіло,негативні реакції оточення, сприйняття як «божевільного".
Важливі акценти при бажанні зашкодити собі:
1. УВАГА – змінити фокус уваги з середини назовні.
2. ТІЛО (холодна вода в обличчя; біг, душ, дихання)
3. ПОЧУТТЯ (заземлення через органи чуття (запах, звук, їжа і т.д.)
4. ДУМКИ (Рима, повторювана фраза, молитва, те, що зніме зацикленість)
ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ
116 111 або 0 800 500 225
(з 12.00 до 16.00)
Уповноважений Верховної Ради з прав людини0 800 50 17 20
Центр надання безоплатної правової допомоги0 800 213 103
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу116 000
Уповноважений Президента України з прав дитини0 44 255 76 75
Національна поліція України102
Гаряча лінія з питань запобігання насильству116 123 або 0 800 500 335
Система телефонів довіри безкоштовно, конфіденційно та анонімно надає консультації і психологічну допомогу. Дитина може особисто звернутися за захистом до суду, якщо їй вже виповнилося 14 років. В навчальному закладі можна отримати консультацію та психологічну допомогу від: соціального педагога та практичного психолога.
Не залишайся наодинці зі своєю проблемою – звернись по допомогу! Подбай про себе!